Конституційно-правові академічні студії

Децентралізація, як головний компонент реформи місцевого самоврядування

2023-10-15T15:32:37+03:00

Метою статті є дослідження реформи місцевого самоврядування, головним компонентом якої є – де- централізація. При цьому, головною метою реформи місцевого самоврядування на наш погляд є своєчасне, дієве, самостійне забезпечення його ефективної діяльності, перш за все, за власний рахунок вирішувати питання місцевого значення, що в подальшому призведе до повної мобілізації всіх внутрішніх резервів та наділення всіх територіальних громад великими ресурсам.
Під час дослідження були використані загальнонаукові методи, зокрема: історичний, логічний, систем- ний. Історичний метод був використаний при розгляді об’єктивного процесу розвитку поняття децентра- лізації з усіма її поворотами, особливостями. Логічний метод був використаний при відображення істо- ричного процесу поняття децентралізації в теоретичній і абстрактній формі. Системний метод дозволив розглянути децентралізацію у вигляді надзвичайно складної соціально-політичної системи. Саме через системний підхід створюється можливість всебічно оцінити сучасний стан децентралізації, її вагомий ре- сурсний та інтелектуальний потенціал, можливості для становлення та розвитку демократичної правової держави.
Визначено саме поняття «децентралізація», яке за загальним правилом інтерпретується як передача повноважень від органів державної влади до органів місцевого самоврядування.
В зарубіжних країнах, децентралізація розглядається як своєрідний процес передачі владних повнова- жень і відповідних фінансових ресурсів з центрального до нижчих рівнів державного управління, таких як провінції, регіони, райони та муніципалітети.
Проаналізовано та визначено основні типи децентралізації: політична, адміністративна і фіскальна, а також основні форми децентралізації: деволюція, делегування і деконцентрація.
Останнім часом, в державі та суспільстві, потребує вироблення нових підходів до системного аналізу, складу та змісту категорії «децентралізації», яка традиційно визначається, як своєрідний процес, в рамках якого в централізованої держави утворюються відповідні самостійні одиниці, які є носіями публічно-са- моврядної влади (місцевого самоврядування). При цьому, нагальною необхідною умовою стабільного та сталого розвитку громадянського суспільства та демократичної правової держави є ефективне забезпе- чення дієвого балансу не тільки загальнодержавних та місцевих інтересів, а й відповідна координація та кооперація цих інтересів на різних рівнях публічної влади.
Вважаємо, що продовження найбільш ефективної реформи місцевого самоврядування, головним ком- понентом якої є – децентралізація, буде сприятиме посиленню спроможності не тільки місцевих виконав- чих органів, а передусім, органів місцевого самоврядування, які по своїй природі є первинним інститутом безпосереднього народовладдя.

Судова реформа в Україні як важливий крок на шляху до набуття державою членства в Європейському Союзі

2023-10-15T15:50:17+03:00

Метою статті є аналіз поточного стану судової реформи в Україні, виявлення проблемних аспектів у цій сфері та визначення тенденцій подальшого розвитку судової реформи.
Методологічною основою наукової статті є комплекс методів пізнання, застосування яких дозволило розкрити сутність запропонованої проблеми.
З набуттям незалежності Україна обрала курс на європейську інтеграцію. Відтоді розпочався процес адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Разом з тим, одним із найе- фективніших стимулів в аспекті судової реформи варто визнати План дій з лібералізації візового режиму.
Проте, попри числення досягнення у сфері реформування судової влади, судова реформа у нашій державі все ще залишається незавершеною, що є значною перешкодою на шляху до набуття повноправного член- ства України у Європейському Союзі, зважаючи на обумовлення порушення конвенційного права на спра- ведливий суд. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Ефективний доступ будь-якої особи до правосуддя та належне здійснення цього пра- восуддя є показником успішності судової реформи та відновлення його довіри до національних судів. Без належного забезпечення доступу до правосуддя неможливим буде і забезпечення верховенства права. Тому судова реформа потребує подальшого впровадження.
Продовження судової реформи є одним із кроків, які Україна повинна виконати задля набуття пов- ноправного членства Європейського Союзу. До пріоритетних напрямків подальшого реформування судо- вої влади варто віднести, зокрема: посилення верховенства права; протидію корупції; усунення недолі- ків інформаційно-телекомунікаційної системи електронного судочинства; підвищення рівня професійної компетентності суддів, шляхом створення системи професійного розвитку, яка буде включати навчання, підвищення кваліфікації та обмін досвідом з колегами з інших країн; запровадження ініціатив для таких вразливих груп користувачів суду як жертви та свідки воєнних злочинів, учасники бойових дій та члени їх сімей; популяризації та удосконалення дистанційного судочинства; реалізації найкращих світових практик використання штучного інтелекту, з метою зменшення навантаження на судову систему та суддів.

Поняття та основні закономірності обов’язкового голосування

2023-10-15T16:06:58+03:00

Вибори є одним із головних інститутів хорошого урядування. Правильне та актуальне функціонування зазначеного інституту визначає якість демократії, правову самосвідомість суспільства та є показником по- літико-економічного розвитку країни.
Про демократичність виборів свідчить наявність конкретних принципів, які передбачені виборчим за- конодавством, зокрема, загального виборчого права, рівності, вільних виборів, таємного голосування. Від відповідного тлумачення кожного принципу залежить ефективність діяльності установи.
Представлена стаття присвячена інституту обов’язкового голосування, який безпосередньо пов’язаний із волевиявленням. Метою роботи є огляд інституту обов’язкового голосування, дослідження його впливу на чесність виборів та загальну легітимність політичної системи.
Згідно з оглядом літератури, плюси та мінуси обов’язкового голосування є предметом активних диску- сій. Причина в тому, що є багато прихильників і противників того чи іншого інституту з досить вагомими аргументами на підтримку або проти нього.
Виходячи з цілей роботи, подано опис поняття обов’язкового голосування та підстав для встановлення зазначеного інституту. У статті розглядаються типи зобов’язань та їх характеристики, пояснюються різні системи санкцій, що застосовуються до осіб, які ухиляються від своїх обов’язків голосування, а також правила звільнення, засновані на законодавстві різних країн.
На основі огляду літератури та аналізу зібраних даних автори виділяють основні закономірності обов’язкового голосування, його зв’язок із легітимністю та ефективністю виборного органу. У заключній частині статті викладено та оцінено аргументи «за» та «проти» обов’язкової участі у виборах, а також пред- ставлено основні висновки за результатами порівняльного аналізу різних ситуацій.
Виходячи з аналізу, стає очевидним, що інститут обов’язкового голосування не може розглядатися з однаковими результатами в різних суспільствах або державах з різними соціально-економічними умовами.

Інститути громадянського суспільства в умовах воєнного стану: конституційний вимір

2023-10-15T16:18:40+03:00

Метою статті є з’ясування особливостей функціонування інститутів громадянського суспільства України в умовах воєнного стану. Це стало можливим завдяки аналізу конституційних положень, які є основними гарантіями забезпечення їх діяльності; визначення окремих аспектів конституційного забезпе- чення права громадян на об’єднання під час воєнного стану, виявлення суперечностей між положеннями Конституції України та інших законів, що визначають особливості функціонування інститутів громадян- ського суспільства.
Дослідженням конституційних засад формування громадянського суспільства займалися фахівці різних галузей права, зокрема А. Колодій, Н. Філик, Ю. Бисага, С. Кириченко, В. Корнієнко, О. Лотюк, Г. Берчен- ко, П. Любченко, С. Ковальчук та багато інших. Проте нові загрози, пов’язані з військовими діями, змінами, яких зазнає правова система, вимагають додаткового детального наукового аналізу.
Методи дослідження. Авторський методологічний аналіз включав низку загальнонаукових та спеціаль- но-наукових методів пізнання, застосування яких дозволило розкрити сутність запропонованої проблеми.
Використано метод аналізу та синтезу, системні методи наукового пізнання, метод порівняльного правоз- навства та синергетичний метод. Зокрема, методом порівняльного правознавства виявлено протиріччя та неузгодженість правових положень Конституції та деяких інших законів України. Синергетичний метод дозволив констатувати бінарність правової реальності та невизначеності в умовах воєнного стану.
Результати та висновки. За результатами аналізу конституційних положень встановлено, що основою функціонування інститутів громадянського суспільства є права і свободи людини і громадянина. В умовах воєнного стану деякі права і свободи людини можуть бути обмежені. Враховуючи наявність загроз наці- ональній безпеці, посилюється управління державними установами. Посилення державної регуляторної діяльності полягає в наданні додаткових повноважень її органам і установам. Це позначається і на особли- востях діяльності недержавних суб’єктів, які є інститутами громадянського суспільства. Виявлено деякі неузгодженості положень Конституції України та законів, які визначають порядок створення та функціону- вання інститутів громадянського суспільства.

Народний суверенітет – фундаментальний принцип конституціоналізму

2023-10-15T14:18:30+03:00

Мета. Наукова стаття присвячена дослідженню народного суверенітету як фундаментального принци- пу конституціоналізму.
Методи дослідження. Методологічною основою наукової статті є комплекс загальних та спеціально-нау- кових методів пізнання. Автором було застосовано метод аналізу та синтезу, метод опису та спостереження, моделювання, формально-юридичний, аксіоматичний та логіко-семантичний методи наукового пізнання. Мета. Наукова стаття присвячена дослідженню народного суверенітету як фундаментального принци- пу конституціоналізму.
Методи дослідження. Методологічною основою наукової статті є комплекс загальних та спеціально-нау- кових методів пізнання. Автором було застосовано метод аналізу та синтезу, метод опису та спостереження, моделювання, формально-юридичний, аксіоматичний та логіко-семантичний методи наукового пізнання.

Аргументативний конституційний нормотріалізм в реляційній техніці

2023-10-15T14:45:05+03:00

В статті йдеться про особливості аргументативного нормотріалізму, тобто поділу так званих основних правових норм на правообґрунтувальні і 2 типи правозаперечних норм в класичній, стандартній і похідній реляційній техніці, тобто в процесі функціонування реляційної техніки в рамках відповідно письмового і усного судового процесів, а також в рамках формування експертного стилю опрацювання правової справи.
Вказується на можливість застосування аргументативного нормотріалізму в рамках конституційного нор- мотворення. Так, гіпотетично показано, що в класичній реляційній техніці аргументативний нормотріалізм міг опиратися на акціонно-правове мислення, яке включає в себе поділ правових засобів на позов і запере- чення та поділ заперечень, якщо говорити узагальнено, на абсолютні і відносні. Відмічено, що в стандарт- ній реляційній техніці, тобто в реляційній техніці Г. Даубеншпека і його послідовників, аргументативний нормотріалізм міг мати стосунок до формування пандектного права в XIX столітті, а саме до підручника з пандектного права Б. Віндшайда, якого можна вважати батьком аргументативного нормотріалізму в сучас- ному розумінні. У будь-якому разі, стандартна реляційна техніка з самого початку і до сьогодні опирається на ідею аргументативного нормотріалізму, особливо в рамках підготовки експертного висновку (вотума) або, як прийнято говорити зараз, робочої техніки. Відмічено, що аргументативний нормотріалізм має осо- бливе значення в похідній реляційній техніці, тобто в експертному стилі опрацювання правової справи, де він виконує чисту функцію плану підготовки експертного висновку, який є спрощеним варіантом екс- пертного висновку (вотума) зі стандартної реляційної техніки. Йдеться про те, що експертний висновок в похідній реляційній техніці складають послідовно так: спочатку аналізуються правообґрунтувальні норми, потім абсолютні правозаперечні норми, а потім відносні правозаперечні норми. Відзначено, що аргумен- тативний нормотріалізм є одним із ключів для потенційного запозичення посткласичної (стандартної і похідної) реляційної техніки.

Пряма, непряма дискримінація та суб’єкти конституційно-правової відповідальності в умовах збройних конфліктів

2023-10-15T14:58:28+03:00

В статті уточнюються ознаки прямої та непрямої дискримінації в умовах збройних конфліктів та коло суб’єктів, яке несе конституційно-правову відповідальність за вчинення конституційного правопорушення – дискримінацію.
Аналізуються норми Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни та заборону дискримінації. Зазначається, що ворожа дискримінація є забороненою, а збройний конфлікт не є виклю- ченням для такої заборони. Положення Женевської Конвенції, якими заборонена ворожа дискримінація щодо всього населення всих держав, які перебувають у конфлікті, спрямовані на полегшення страждань, які de facto спричинені населенню держав війною. Виосновується, що незалежно від того, яка з держав, що перебувають в конфлікті, здійснює юрисдикцію щодо території і незалежно від того чи здійснює ця держава законний чи не законний контроль, але якщо контроль держави над певною територією є ефектив- ним – ця держава зобов’язана: 1) поводитися з усіма особами, що перебувають під захистом, однаково, без дискримінаці; 2) застосовувати такий захід або сукупність заходів контролю чи безпеки, які є необхідними під час війни. Не виконання чи не належне виконання вище зазначених зобов’язань сторонами конфлікту є порушенням норм міжнародного права та звичаїв війни.
В статті уточнюються ознаки прямої і непрямої дискримінації в умовах збройних конфліктів. Для того, щоб дискримінація під час збройного конфлікту була кваліфікована як пряма – немає необхідності до- водити, що особи перебували в ідентичній ситуації – сто відсоткової ідентичності досягти неможливо – достатньо, щоб їх ситуації були схожі у принципово важливих моментах. Для того, щоб кваліфікувати поводження як відмінне – має бути виявлена ознака, за якою таке різне ставлення в умовах збройного конфлікту можна ідентифікувати. Доводиться, що держава-учасник конфлікту, запроваджуючи той або ін- ший захід чи загальну політику держави, має оцінювати саме наслідки такого заходу/політики держави з точки зору чи можуть вони мати непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи осіб. Має бути розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку планувалось до- сягти, незалежно від того чи здійснює держава їх на своїй території, чи вдалась вона до екстериторіальної поведінки і здійснює ці заходи/політику на території іншої держави, яка тимчасово нею окупована. Держа- ва-учасниця конфлікту, переслідуючи правомірну (легітимну) мету і вживаючи заходи для її досягнення, має на кожному етапі їх реалізації оцінювати і прогнозувати до яких реальних наслідків вони призводять.
В статті наголошується, що на частинах тих територій однієї держави, над якими інша держава має неза- конний, але ефективний контроль, незалежно від того, здійснювався чи здійснюється такий контроль цією іншою державою безпосередньо, через збройні сили, або через підпорядковану місцеву адміністрацію – ця інша держава вважається такою, що має юрисдикцію на зазначеній території, а відтак несе юридичну відповідальність за свою екстериторіальну поведінку – порушення заборони дискримінації. Акцентується увага, що міжнародні акти з прав людини, міжнародні звичаї не вимагають від держави-учасниці конфлікту сприятливішого поводження щодо населення іншої держави-учасниці конфлікту, але забороненою є пряма дискримінація - гірше поводження з тією чи іншою особою чи групою осіб без адекватного обґрунтування.
Пряма дискримінація в умовах збройного конфлікту має місце, коли: 1) до особи (групи осіб), які перебу- вають на території, що знаходиться під юрисдикцією держави, ставляться у менш сприятливий спосіб, у порівнянні з тим, як ставилися чи могли б ставитися до інших осіб у подібній ситуації; 2) причиною такого ставлення є наявність у цієї особи певних характеристик, що відносяться до категорії «захищених ознак». При непрямій дискримінації йдеться про різне ставлення до людей в однакових ситуаціях в умовах воєнно- го конфлікту; однакове ставлення до людей, ситуації яких в умовах війни відрізняються.
Також в статті пропонується вдосконалити концепцію щодо кола суб’єктів конституційно-правової від- повідальності шляхом розрізнення: 1) держави, яка має юрисдикцію щодо всієї своєї території; 2) держави, яка здійснює над частиною території іншої держави незаконний, але ефективний контроль, незалежно від того, здійснювався чи здійснюється такий контроль безпосередньо, через збройні сили, або через підпо- рядковану місцеву адміністрацію.

Щодо конституційного регулювання положення про вступ Угорщини до Європейського Союзу

2023-10-15T15:19:01+03:00

Вступ Угорщини до Європейського Союзу приніс безпрецедентні виклики з точки зору конституцій- ного права. Цікаві дискусії викликали відповідний рівень регулювання та можливий зміст європейського положення. Ця стаття має на меті висвітлити конституційно-правове підґрунтя вступу Угорщини до Євро- пейського Союзу, а також фактичні кроки, які були необхідні для того, щоб вступ відбувся відповідно до положень тогочасної Конституції. У статті розкривається необхідність положення про приєднання, а також необхідні конституційні правки. Одним із найгостріших питань при вступі було питання делегування по- вноважень. Для того, щоб Угорщина взяла участь у європейській інтеграції, необхідно було надати кон- ституційний дозвіл на часткове делегування повноважень, які тісно пов’язані з державним суверенітетом, а також на їх спільне виконання з іншими державами-членами та інституціями Європейського Союзу. У статті аналізується та догматично оцінюється Європейська стаття чинного Основного закону Угорщини.
Це робиться шляхом покрокового тлумачення пункту (2) статті E Основного закону. Через абстрактний ха- рактер конституційних положень важливість тлумачень Конституційного Суду не викликає сумнівів. Від- повідні рішення Конституційного Суду також розглядаються. Стаття підтверджує необхідність інтеграції Європейського положення до конституції, щоб забезпечити відповідність вступу до Європейського Союзу та застосування права ЄС в Угорщині, таким що відповідають конституційним правовим нормам, а також мати нормативний дозвіл для делегування повноважень.

Застосування конвенції MLІ як засіб забезпечення конституційного обов’язку щодо сплати податків

2023-10-15T13:41:02+03:00

Метою даної статті є визначення наслідків застосування багатосторонньої конвенції щодо виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та ви- веденню прибутку з-під оподаткування (Multilateral Instrument (MLI) в Україні, її оцінка як платформи для координації податкової політики різних держав, внесення пропозицій щодо покращення такої координації.
Для досягнення окресленої мети й виконання поставлених завдань у процесі дослідження використано низку різноманітних універсальних загальнонаукових та спеціально-юридичних методів наукового пізнан- ня: діалектичний, формально-логічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, аналізу та синтезу та логіко-семантичний.
У статті наголошується на важливості протидії зловживанням у сфері оподаткування як одному із ос- новних напрямків податкової політики держави. Вказується на необхідності, з одного боку, підтримува- ти бізнес, створити сприятливий інвестиційний клімат, а з іншого – протидіяти мінімізації податкових зобов’язань та витоку капіталу в низькоподаткові юрисдикції. Зазначається про те, що оскільки бізнес став транскордонним, для вирішення цих завдань необхідна координація світової спільноти по узгодженню податкової політики різних держав, їх співпраця і взаємодія. Зазначаються основні кроки світової спіль- ноти для координації їх зусиль по протидії податковим зловживанням. Відмічається провідна роль ОЕСР у цьому процесі, зокрема щодо розробки модельної конвенції про уникнення подвійного оподаткування, ініціативи щодо протидії шкідливій податковій практиці і, зрештою, плану дій щодо розмивання податко- вої бази і виведення доходів з-під оподаткування (BEPS). Значна увага зосереджується на конвенції MLІ як одному із основних кроків плану BEPS Розкривається мета конвенції MLI, яка полягає у тому, щоб уніфікувати правила застосування міжнародних податкових конвенцій у частині встановлення правил оподаткування стосовно податків на доходи, створення ефективного механізму впровадження погодже- них змін скоординованим та ефективним способом, згідно з яким такі угоди будуть виконувати завдання уникнення подвійного оподаткування, однак разом з тим не будуть інструментом для зловживань, при яких створюються можливості для звільнення від оподаткування або зменшення розміру податків через ухилен- ня або уникнення від сплати податків. Вказується на положення конвенції щодо обмеження застосування пільг до операцій з виплати дивідендів, а також протидії зловживання статусом постійних представництв.
Дається критична оцінка передбаченому в конвенції порядку розв’язання податкових спорів між резиден- тами різних країн.
Виосновується, що визначена в конвенції MLI система врегулювання суперечок між платниками по- датків і компетентними органами різних договірних юрисдикцій не є досконалою, адже не відзначається оперативністю їх розгляду, крім того, система визначення арбітрів нечітка та неповністю зрозуміла. Про- понується створення міжнародного податкового арбітражу, з чітким регламентом роботи та формуванням професійного складу суддів з числа найбільш авторитетних фахівців у галузі міжнародного податкового права.
Для забезпечення ефективної та дієвої координації держав у питаннях боротьби з податковими зловжи- ваннями, оподаткування ТНК, цифрової економіки та багатьох інших сфер, де необхідна глобальна взаємо- дія, пропонується створення міжнародної міжурядової організації з делегуванням їй частини суверенних податкових повноважень.

Реалізація права на безоплатну правову допомогу: конституційні та галузеві аспекти

2023-10-15T14:01:13+03:00

Метою статті є аналіз конституційно-правових та галузевих аспектів реалізації права на безоплатну правову допомогу, визначення оптимального суб’єкта адміністрування системи безоплатної вторинної пра- вової допомоги в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою наукової праці є комплекс загальнонаукових та спеці- альних методів і прийомів наукового пізнання, зокрема, діалектичний, системно-структурний, формаль- но-логічний, статистичний метод, а також методи моделювання, аналізу та синтезу та ін.
Результати та висновки. Відповідно до ст. 59 Конституції України, профільного Закону України “Про безоплатну правову допомогу”, процесуальних кодексів та підзаконних нормативно-правових актів в Укра- їні створено розгалужену систему безоплатної правової допомоги, що включає надання безоплатної пер- винної й вторинної правової допомоги.
Незважаючи на суворі умови повномасштабної війни, система безоплатної правової допомоги продемон- струвала інституційну стійкість й прагнення до розвитку та посилення свого кадрового потенціалу. Адвокат- ський корпус є передовим авангардом й основою системи безоплатної правової допомоги, що здатен вирішу- вати складні професійні та етичні питання, які постали у зв’язку з російським військовим вторгненням. Реа- лізація функції управління (адміністрування) системою БВПД має здійснюватися Координаційним центром з надання правової допомоги. Передача цієї функції до органів Національної асоціації адвокатів України не є обгрунтованою та несе ризики зменшення прозорості розподілу доручень про надання БВПД між адвокатами та оплати їх послуг з державного бюджету. Покладення на Координаційний центр з надання правової допомо- ги повноважень щодо розподілу бюджетних коштів на оплату послуг адвокатів корелюється із необхідністю надання його представникам повноважень щодо моніторингу якості наданої адвокатами допомоги.
Багато українських адвокатів змінили етичні підходи щодо захисту осіб, які підозрюються у вчиненні зло- чинів, пов’язаних із сприянням російській військовій агресії. Основними причинами цього стали патріотичні переконання, ризики людського осуду, ототожнення адвоката й клієнта, репутаційні та моральні втрати.
Необхідним є корегування нормативних вимог щодо часу прибуття адвоката до клієнта шляхом закріплення можливості приїзду захисника після закінчення повітряної тривоги, комендантської години або поновлення транспортного сполучення. Для підвищення довіри й транспарентності в роботі системи БВПД доцільним є по- етапне запровадження автоматизованого розподілу доручень між адвокатами на підставі визначених критеріїв.