КОНСТИТУЦІЙНА ІДЕНТИЧНІСТЬ В АРГУМЕНТАЦІЇ РІШЕНЬ КОНСТИТУЦІЙНИХ СУДІВ

Анотація

Сучасним напрямком сучасного європейського конституціоналізму є питання конституційної ідентичності. Конституційні суди, які є втіленням не лише захисту Конституції, але й обмеження влади, є впливовими суб’єктами оцінки міжнародних зобов’язань країни та їх реалізації у національному законодавстві. Метою статті є аналіз конституційної ідентичності в аргументації рішень конституційних судів. Метод дослідження – порівняльно-правовий аналіз практики органів конституційного контролю з метою оцінки вираження концепції поваги національної ідентичності, яка стала умовою та принципом правової інтеграції в європейському регіоні. Крім того, використовувався емпіричний аналіз рішень конституційних судів. За допомогою системно-структурного методу проаналізована доктрина про «конституційні межі» як складова конституційної ідентичності.

Відзначається, що поняття «ідентичність» з’явилось і стало активно використовуватися європейськими конституційними судами для обґрунтування рішень, пов’язаних із процесами європейської інтеграції та розширенням впливу наднаціональних інституцій міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу. Доведено, що рішення конституційних судів повинні базуватися на національних правових цінностях з урахуванням міжнародної практики та принципу верховенства Конституції. У той же час національні суди повинні враховувати міжнародні зобов’язання країни при прийнятті рішень. У сучасному світі конституційні суди співпрацюють із судами міжнародних організацій, які формують загальну прецедентну практику в державах-членах, зокрема щодо тлумачення прав людини. Це виявляється у цитуванні конституційними судами своїх актів рішень наднаціональних судових органів. Слід також зазначити, що при формуванні своєї правової позиції конституційний суд може керуватися позиціями міжнародних судів, але згідно з доктриною судового розсуду національний суд може вільно оцінювати обставини справи, і його найкраще знати з національними особливостями та специфікою національного законодавства.

Аналіз рішень органів конституційного судочинства, які використовували поняття конституційної ідентичності, дав підставу стверджувати, що суди у своїй практиці в своїй інтерпретації апелювали до різних аргументів в залежності від особливостей справи. Наприклад, формулюючи доктрину конституційних кордонів, Конституційний Суд Італії, обґрунтовуючи своє рішення, використовував одночасно аргумент за аналогією, аргумент згоди, аргумент загальних принципів. Федеральний конституційний суд Німеччини у своєму рішенні у справі про Маастрихтський договір вдався до натуралістичних та системних аргументів.

Зроблено висновок, що конституційна ідентичність - це система інтерпретаційних аргументів, що використовуються конституційними судами для обґрунтування рішень, що перевіряють відповідність національній специфіці конституційних норм. Звичайно, це стосується категорій так званих «складних справ», для аргументації яких потрібна система вагомих аргументів.