СТВОРЕНI ВIДПОВIДНО ДО ПАРИЗЬКИХ ПРИНЦИПIВ НАЦIОНАЛЬНI УСТАНОВИ, ЯКI ЗАЙМАЮТЬСЯ ЗАОХОЧЕННЯМ I ЗАХИСТОМ ПРАВ ЛЮДИНИ, В СИСТЕМІ ВНУТРIШНIХ ЗАСОБIВ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

Анотація

Мета цієї статті – уточнити місце створених вiдповiдно до Паризьких принципiв нацiональних установ, якi займаються заохоченням i захистом прав людини, в системі внутрiшнiх засобiв правового захисту. Методологічною основою проведеного дослідження є загальні та спеціальні методи наукового пізнання (формально-логічний метод, порівняльно-правовий, структурно-логічний).

В даній статті поглиблено наукову дискусію щодо відсутності у створених вiдповiдно до Паризьких принципiв нацiональних установ, якi займаються заохоченням i захистом прав людини, юридичних засобiв, які б уможливлювали самостiйне здiйснення ними саме захисту суб’єктивних юридичних прав людини й основних свобод – розглянути скаргу особи по сутi та закiнчити такий розгляд прийняттям обов’язкового для виконання рiшення про застосування ефективного засобу/засобiв захисту. Дістало подальшого розвитку твердження щодо не відповідності компетенцiї нацiональних установ, створених згiдно з Паризькими принципами, якi займаються заохоченням i захистом прав людини, критерiям європейських стандартiв засобiв правового захисту, що пiдлягають вичерпанню пiд час звернення кожного до мiжнародних судових установ чи до вiдповiдних органiв мiжнародних судових органiзацiй. Додатково аргументовано, що не є внутрiшнiм ефективним засобом правового захисту, що підлягає вичерпанню при зверненні кожного до вiдповiдних мiжнародних судових установ або до вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, звернення до таких нацiональних установ.

На основі проведеного дослідження удосконалено наявну в науці конституційного права концепцію щодо розуміння організаційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина, а саме: класифікаційний критерій для поділу на групи – можливість/відсутність можливості здійснення будь-якого виду державного примусу в процесі юрисдикційної діяльності/не юрисдикційної діяльності; елементами системи організаційно-правових гарантій прав людини і громадянина є і орган представництва (орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень), і органи державної виконавчої служби, і приватні виконавці; за класифікаційним критерієм – забезпечення прав людини і основних свобод є основною функцією органу-гаранта чи однією з інших функцій – обґрунтовано, що до групи органів – гарантів спеціальної компетенції, створених спеціально для забезпечення гарантій прав людини і основоположних свобод, належать такі підгрупи: 1) комісії з прав людини; 2) омбудсмени з прав людини; 3) антидискримінаційні омбудсмени (комісії); 4) інститути (центри) з прав людини; 5) консультативні комісії з прав людини; 6) комплексні інститути з прав людини.