ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Анотація

Мета дослідження полягає у порівняльно-правовому аналізі проблем впровадження принципу ґендерної рівності в Україні та зарубіжних державах.

Вказану мету було досягнуто завдяки застосування системи методів, зокрема порівняльно-правого, формально-юридичного та статистичного. 

У результаті дослідження було встановлено, що принцип ґендерної рівності забороняє дискримінаційне відношення за ознакою статі у різних суспільних сферах. При цьому відсутній єдиний підхід до розуміння поняття «ґендерна рівність», яке розкривають як: рівність прав чоловіка та жінки; справедливе ставлення до чоловіків та жінок; рівний доступ до ресурсів та розподілу між чоловіком та жінкою.

Обґрунтовано, що принцип ґендерної рівності є субпринципом принципу рівності і означає гарантування рівних прав та можливостей незалежно від статі.

Досліджено міжнародно-правові засади принципу ґендерної рівності, у тому числі положення Стратегії ґендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 рр. та їх впровадження в Україні. Проаналізовано практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення змісту принципу ґендерної рівності та сфер його застосування. Встановлено, що ЄСПЛ визнав ґендерне насильство формою дискримінації жінок.

Виявлено, що Суд Європейського Союзу вважає усунення дискримінації за ознакою статі загальним принципом права ЄС, яке має забезпечуватися судом.

Досліджено моделі сімейної політики крізь призму ґендерної рівності, зокрема: пронаталістську модель (сформована у Франції); протрадиційну модель (історично виникла в Німеччині); проегалітарну модель (типовим представником є Швеція); просімейну модель (поширена у Великій Британії, США, Канаді). Обґрунтовано, що наразі переважають змішані моделі сімейної політики, які в різних пропорціях поєднують традиційні моделі. В Україні так само змішана модель сімейної політики, яка найбільше тяжіє до пронаталістської.

В результаті дослідження зроблено висновок, що реальної ґендерної рівності можна буде досягти у разі ефективної ґендерної державної політики, що має: стимулювати проведення ґендерно-правових експертиз; впровадити квоти для представництва жінок у всіх сферах зайнятості, окрім тих, які можуть зашкодити їхньому здоров’ю; забезпечити врахування ґендерних компонентів у всіх програмах економічного та соціального розвитку; впровадити наскрізно у навчальний процес в системі середньої загальної, професійно-технічної та вищої освіти ґендерний компонент; забезпечити внесення до програм курсів підвищення кваліфікації вчителів, публічних службовців питання ґендерної рівності; cприяти доланню ґендерних стереотипів та протидіяти дискримінації; сприяти зменшенню розриву в оплаті праці; сприяти діяльності громадських об’єднань у сфері утвердження ґендерної рівності та боротьби з насильством в сім’ї і т.п.