ПАРАДИГМА СУЧАСНОГО УНІТАРИЗМУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Мета. Метою статті є дослідження сутнісних та змістових характеристик унітаризму як феномену сучасного конституційного права. Показаний синергетичний зв’язок між доктриною сучасного унітаризму, принципами унітарності державної території та фундаментальними інститутами політико-правового та державно-управлінського життя сучасних унітарних держав. Доводиться, що унітарний устрій є не лише одним із важливих компонентів процесу досягнення завдань, цілей та функцій більшості сучасних держав, а й іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації їх суверенних прав.

Методи. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ та процесів. Філософсько-світоглядною основою дослідження є положення діалектики, на основі яких всебічно досліджені причини виникнення та фактори еволюції унітаризму. Загалом, дослідження здійснювалось на основі поєднання онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аналізу сучасного унітаризму.

Результати. Складність, важливість та відносно широке використання унітарності як форми державного устрою викликає жвавий і постійно зростаючий науковий інтерес до неї у всьому світі. Унікальна здатність унітаризму враховувати специфічні особливості конкретного стану дозволяє йому проявляти себе в кожному випадку по-новому. Ось чому важливо проаналізувати взаємний вплив унітарної теорії та практики, дослідити та врахувати особливості національного унітаризму.

Проблема унітаризму та унітарної форми територіального устрою держави та статусу її складових є однією з найменш вивчених у вітчизняному конституційному праві. Сучасні представники науки конституційного права, як правило, обмежуються розглядом окремих питань території, зокрема, особливостей територіальної організації державної влади та місцевого самоврядування, проблем державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканність тощо. Значною мірою недостатнє вивчення проблеми в сучасній Україні спричиняє труднощі у розумінні таких взаємопов’язаних, але не тотожних явищ, як унітаризм і унітарність, регіоналізм і регіоналізація, муніципалізм і муніципалізація, децентралізація та деконцентрація тощо. Слід зазначити, що у сучасній літературі з питань державної території, територіальної організації державної влади та інших питань статусу території складний, багатовимірний характер унітаризму як конституційної категорії не завжди враховується.

Висновки. Доводиться, що унітаризм є багатовимірним соціально-політичним та конституційним явищем: це і ідея, і теорія, і науковий напрям, і глобальна соціальна та конституційна практика, і конституційна форма існування та функціонування територіальних громад, і історичний стан національної державності та української регіональної цивілізації, і форма реалізації національної ідентичності та громадянськості тощо.