Торгівля людьми та сурогатне материнство: проблемні питання

Анотація

Сучасні наукові досягнення надали майбутнім батькам, серед іншого, можливість, яка не існувала до цього часу – народити дитину у майже безнадійній ситуації за допомогою використання репродуктивних можливостей сторонньої жінки.

У статті розглядається сурогатне материнство, як одна з репродуктивних методик, через призму торгівлі людиною. Її метою є дослідження та розмежування таких ззовні подібних за наслідками (у виді безповоротної передачі дитини від однієї особи до іншої) правових явищ, як торгівля людиною і сурогатне материнство, перш за все оплатне.

Із використанням порівняльно-правового та формально-юридичного методів надано загальну характеристику міжнародного досвіду регулювання сурогатного материнства. Наведено приклади абсолютно протилежної державної політики щодо легалізації цього виду репродуктивної методики у зарубіжних країнах: від повної заборони до законодавчого погодження та навіть подальшого спрощення процедури її застосування.

Доведено, що не спостерігається будь-якого зв'язку між визнанням легальності цієї процедури і географічним розташуванням держав, рівнем їх економічного розвитку, специфікою правової системи тощо. Констатовано, що жодна з країн не може бути універсальним прикладом вирішення цієї проблематики.

На прикладі українського законодавства автором запропоновано розмежування об’єктивної сторони торгівлі людиною і сурогатним материнством, у першу чергу оплатним. Підкреслено, що враховуючи особливості репродуктивних технологій об’єктом торгівлі має бути дитина, а не гамети особи, зигота, ембріон чи плід. При торгівлі дитиною з об’єктивної сторони відбувається незаконна безповоротна передача дитини від однієї особи до іншої. В законних угодах сурогатного материнства об’єктом договору, що укладається між сурогатною матір'ю і майбутніми батьками, є не дитина, а послуги, пов’язані з імплантацією ембріона, виношуванням та народженням дитини, тобто тривалий процес.

З погляду кримінального права змодельовано особливості сурогатного материнства та його оцінки при визначенні ознак торгівлі людьми залежно від генетичного споріднення між дитиною та замовниками (потенційними батьками), а також між дитиною і сурогатною матір’ю.

Надано характеристику суб’єктивній стороні, яка розмежовує сурогатне материнство та торгівлю новонародженою дитиною. Наголошено, що для кваліфікації «торгівля людиною» необхідним є доведення прямого умислу на протиправне  «відчуження» дитини, перш за все за оплату.

Зроблено висновок, що правове регулювання сурогатного материнства потребує подальшого удосконалення та закріплення саме на законодавчому рівні. Слідчі та прокурори повинні досліджувати всі обставини, що були пов’язані із застосованою методикою сурогатного материнства для того, щоб встановити чи мала місце торгівля дитиною у кожному конкретному випадку.