Санкції як правовий феномен в праві України та міжнародні стандарти їх застосування

Анотація

В статті досліджено теоретичні та практичні питання застосування Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року та проаналізовані існуючі погляди на правову природу «правового феномену» санкцій - спеціальних економічних, фінансових та інших обмежувальних заходів (санкції), передбачені зазначеним Законом. В статті зазначено основні питання, що постають перед дослідниками інституту санкцій. Метою статті є висвітлення стану правового регулювання та правової природи такого явища як санкції (економічні, фінансові) в праві Україні. Для досягнення цієї мети було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що є характерними для правової науки.

В статті висвітлено питання суверенного права України на захист зокрема шляхом застосуванння економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) «з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави». Досліджено коло суб’єктів стосовно яких може бути застосовано санкції, а це: а) іноземні держави; б) іноземні юридичні особи; в) юридичні особи, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства; г) суб’єкти, які здійснюють терористичну діяльність.

Санкції визначено як правові заходи негайного реагування на порушення права різного роду, від посягання на державний суверенітет до вчинення злочину міжнародного характеру, що мають тимчасовий характер, застосування яких відбувається передусім шляхом здійснення заходів примусу, які реалізуються зі застосуванням норм передусім конституційного, фінансового, адміністративного, господарського, кримінального поцесуального, виконавчого, господарського процесуального та інших галузей права. Висвітлено питання підстав застосування санкцій, їх види та критерії їх розмежування, строку застосування санкцій, а також кола уповноважених суб’єктів у сфері їх застосування. Досліджено основні підходи вчених до характеристики санкцій як заходів впливу. Відмічено, що санкції є заходами впливу відмінними від заходів юридичної відповідальності, що можуть мати “некримінальний” характер. Зазначено, що санкції є заходами впливу, які застосовуються хоч і паралельно, але у системному зв’язку із кримінальним переслідуванням, що запроваджуються державою або виконуються нею як суб’єктом міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Їх застосування, по-перше, обумовлено прийняттям на міжнародному чи регіональному рівнях рішення про застосування міжнародних економічних (фінансових) санкцій, персональних санкцій в ході кримінального переслідування за вчинення діянь, що мають характер міжнародного злочину (злочину міжнародного характеру). Однак, при цьому Україна зобов'язана дотримуватися міжнародних стандартів правового механізму застосування санкцій на внутрішньодержавному рівні, вдосконалити процесуальні засади їх застосування, процедури оскарження та внесення змін до рішення. Необхідною вважамо участь Уповноваженого з прав людини в процесі розгляду рішення про застосування санкцій та оскарження прийнятих рішень. Запропонновано зміни до Закону України «Про санкції» з метою закріплення серед необхідних підстав застосування санкцій до фізичних осіб відкриття щодо них кримінального провадження, а щодо юридичних осіб – відкриття кримінального провадження щодо пов'язаних з ними осіб, а також зміни до Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ньому відсутні положнення про такі заходи попереднього характеру (забезпечення та зупинення), як «санкції». Окрім цього загалом процедура накладення санкцій потребує більшої прозорості, а також зроблено висновок, що до громадян України можуть бути застосовані санкції виключно в разі підозри їх участі в терористичній діяльності.