КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ З ЄС: ЗМІСТОВНИЙ ТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИЙ АСПЕКТИ

Анотація

Метою даної статті є дослідження процесу конституціоналізації асоціативних відносин між Україною та Європейським Союзом. Автори виокремлюють та розкривають два основні аспекти цього процесу: змістовний та імплементаційний. Визначається, що змістовна конституціоналізація по своїй суті є конституційною модернізацією, у ході якої відбувається змістовне оновлення положень Конституції з метою формування конституційних засад для подальшої демократизації суспільно-політичного життя в Україні, наближення національної політико-правової системи до європейських цінностей та принципів, удосконалення внутрішньодержавної законодавчої бази. Імплементаційний аспект конституціоналізації полягає у цілеспрямованому формуванні конституційних передумов для імплементації положень Угоди про асоціацію до національної системи права. Автори вважають, що здійснення як змістовної, так і імплементаційної конституціоналізації асоціації України з ЄС можна реалізувати лише шляхом включення даного процесу безпосередньо у контексті конституційної реформи в Україні.

У статті проаналізовано заходи організаційно-правового характеру, спрямовані на реалізацію мети європейської інтеграції України і визначено, що такі заходи мають здійснюватися за трьома основними напрямами: 1) реформування змістовних та імплементаційних засад Основного закону України для забезпечення конституційного супроводу цього процесу; 2) конкретизація та деталізація конституційних норм і принципів у законодавстві (передусім у тих законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, які спрямовані на гармонізацію національного права з правом ЄС); 3) правотлумачна та правозастосовна діяльність національних органів державної влади, і особливо судових органів конституційної та загальної юрисдикції, для забезпечення реалізації положень Угоди про асоціацію.

Звертається увага на певні проблеми реформування Конституції України у зв’язку із забезпеченням європейської інтеграції та висловлюються критичні застереження, пов’язані з доповненням Конституції положеннями щодо стратегічного курсу України на довготривалу перспективу.

Автори роблять висновок про те, що проведення конституційної реформи та встановлення асоціативних відносин із ЄС є двома взаємопов’язаними процесами і тому лише максимальна синхронізація здійснюваних у межах цих напрямків заходів, визначення їх пріоритетів, координація та узгодження поточних завдань дозволять розробити комплексну стратегію конституційного реформування та нададуть конституційним перетворенням цілісного характеру.