Конституційні права людини в умовах виклику COVID-19

Анотація

Метою статті є дослідження взаємодії права людини та заходів захисту здоров’я населення в умовах нових правових викликів зумовлених COVID-19 через розкриття ключових юридичних стандартів протидії пандемічним загрозам; дослідження проблеми обмеження конституційного права на мирні збори та масові заходи; проаналізувати аспекти реалізації конституційного права на освіту в умовах пандемічної кризи та питання обмеження свободи пересування.

Авторський методологічний аналіз включав низку філософських, загальнонаукових та спеціально наукових методів. Зокрема метод порівняльного правознавства застосовувався для аналізу досвіду низки країн щодо допущення обмеження прав людини. Компаративний метод сприяв узагальненню знань у сфері медицини, права, громадського управління психології тощо.  Синергетичний спрямував на бінарність правової реальності та невизначеність в умовах пандемічної кризи.  

Репрезентовані позиції науковців та інституційних міжнародних органів щодо правомірності обмеження прав людини, мотивовано позицію казуальним виміром. Автором розкрито ключові стандарти протидії пандемічним загрозам, окрему увагу сконцентровано на проблемі обмеження конституційного права на мирні збори та масові заходи. Вказано на труднощі реалізації конституційного права на освіту в умовах пандемічної кризи а також піднято питання правомірності та недискримінації в сфері свободи пересування.

У статті відображено, що більшості країн нормами виключної дії допускаються обмеження прав людини чи певні відступи від загального механізму їх реалізації у період загрози охорони здоров’я та/або при національних надзвичайних ситуаціях. Однак відповідно до міжнародного права, а також конституційного права у демократичних державах, такі заходи мають бути необхідні, пропорційні та розумно пов’язані з законними суспільними цілями.

Констатовано, що державні проти епідеміологічні заходи позбавляють можливості громадян належним чином реалізувати свої конституційні права, зокрема право на мирні збори, масові заходи, право на освіту, можливість свобода пересування. Звертаємо увагу, що введення заходів запобігання хворіб, що загрожує громадському здоров’ю винятково має стосуватися зазначеної цілі та повинно бути мотивовано критичною необхідністю, а не політичними мотивами та інтересами.  Обмеження повинні переслідувати законну мету, демонструвати точну характер загрози та бути пропорційними цій меті. Це має продемонструвати прямий і безпосередній зв'язок між виразом і загрозою.

У висновку зазначено, що обмеження, встановлені заявою, повинні відповідати суворим тестам на пропорційність. Обмеження не повинні бути занадто широкими, вони повинні бути найменш нав'язливі заходи.