The right to education or freedom of education: constitutional and sectoral aspects Право на освіту або свобода освіти: конституційні та галузеві аспекти

Анотація

У статті проаналізовано розмежування права на освіту та свободи освіти у рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.  Розглядаються питання законодавчого регулювання права на освіту. Автор аналізує міжнародні та національні правові акти щодо права на освіту, проблеми реформування освіти і науки в контексті асоціації України з Європейським Союзом. Розглянуто питання оптимізації організації та проведення наукових досліджень, а також загальні підходи до реформування освіти, спрямовані на інноваційний розвиток освіти.

У сучасному суспільстві ми часто чуємо, що освіта асоціюється зі словами “право” та “обов’язок”, але не всі знають, що це означає на практиці. Хоча сьогодні говорити про освіту, здається, легко, в минулому це було не так, і за ці роки відбулося багато реформ, які зробили це право і обов’язок все більш і більш актуальними. Перш за все, слід сказати, що право і обов’язок на освіту мають сучасне коріння в демократичних суспільствах, які визнають і гарантують освіту для всіх людей.

Теоретичні питання, пов’язані з правом на освіту, ще не стали предметом багатоаспектного дослідження сучасної юридичної науки. Дослідження права людини на освіту зазвичай передбачає розгляд питань його реалізації як публічної послуги в навчальних закладах різних типів та захисту цього права органами державної влади України. Право людини на освіту регулює суспільні відносини, пов’язані з будь-якими формами навчання і виховання, має програмно-цільовий характер, що виражається в необхідності постійного вдосконалення законодавства про освіту і діяльності держави, пов’язаної з реалізацією права на освіту. Цей процес здійснюється на основі спільної діяльності людини, держави і суспільства в особі комерційних і державних інституцій, інтереси яких об’єднані єдиною спрямованістю і доповнюють один одного. У сучасному міжнародному порядку освіта є правом людини. Воно належить до так званих прав другого покоління, тобто прав, які вимагають від держави забезпечення позитивної реалізації, дій на користь їх дотримання.