Міжнародні стандарти прав людини як інструмент гармонізації глобального та локального правопорядку

Анотація

Дослідження присвячене комплексному аналізу концептуальних засад, основних ознак та практичних аспектів функціонування міжнародних стандартів прав людини у сучасному глобалізованому світі. Актуальність роботи зумовлена необхідністю формування цілісного теоретичного підходу до розуміння природи міжнародних стандартів в умовах динамічного розвитку міжнародного права та прийняття понад 300 міжнародних документів у сфері прав людини.
У роботі проаналізовано еволюцію концептуальних підходів до визначення міжнародних стандартів прав людини, починаючи від Декларації про верховенство права 2012 року та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 41/120. Особливу увагу приділено дослідженню головних характеристик стандартів: встановленню змісту та обсягу прав людини, їх мінімальному характеру як «найменшого прийнятного компромісу», обов’язковості дотримання та модельності для національних правових систем.
Значну частину дослідження присвячено аналізу парадоксу універсальності міжнародних стандартів, який полягає у поєднанні їх глобального характеру з можливістю різного культурно-специфічного тлумачення. Розглянуто практику Європейського суду з прав людини щодо застосування доктрини «межі розсуду» та підходи різних цивілізацій до інтерпретації основоположних прав і свобод. Обґрунтовано необхідність діалогу цивілізацій для формування «консенсусної» мови у сфері прав людини.
Окрему увагу приділено практичним аспектам реалізації міжнародних стандартів, зокрема проблемі встановлення справедливого балансу між індивідуальними та колективними інтересами. Проаналізовано процес стандартизації соціальної значущості формально відмінних правових явищ та діалектику сутності й форми у застосуванні міжнародних стандартів. Розглянуто специфіку максимальної абстрактності термінології міжнародних стандартів та особливості їх офіційного тлумачення в конкретно-історічних умовах.
Дослідження демонструє складну та багатовимірну природу міжнародних стандартів прав людини, їх динамічний характер та здатність адаптуватися до змінних суспільних потреб, зберігаючи при цьому фундаментальну спрямованість на захист людської гідності та забезпечення справедливості у глобальному масштабі.