Конституційно-судовий діалог: міжнародні стандарти та судова практика
DOI:
https://doi.org/10.24144/2663-5399.2025.1.07Ключові слова:
судовий діалог, конституційні суди, Європейський суд з прав людини, судові рішення, аргументаціяАнотація
Діалог між судами є механізмом удосконалення сучасної конституційної юрисдикції. Зростання інфор- мації в цьому столітті призвело до складних конфліктів, що ускладнює надання конституційної відповіді виключно на основі внутрішнього контексту країни. Таким чином, серед конституційних суддів існує тенденція шукати інший досвід для узагальнення своїх глухих кутів, діалогічної діяльності та обміну юридичними міркуваннями між судами, виразу, здатного сприяти зменшенню дискреційних повноважень конституційного тлумача та захисту фундаментальних прав.
Після тематичної деталізації оцінюються методологічні аспекти, застосовні до цих аргументів, поясню- ються в загальному вигляді їх умови, характеристики, модальності, об’єкт, гіпотези та цілі, щоб розглянути в наступній темі припущення та легітимізуючі засади судового діалогу, довести, яким чином конституційна теорія служить опорою для побудови цієї мережі правової взаємодії, висвітлення, зокрема, перспективи конституціоналізму як динамічного процесу, внеску конституційної герменевтики, контрмажоритарної позиції Суду та неймовірності побудови глобальної Конституції у світі.
Насамкінець, намагаємось систематизувати судові діалоги між конституційними судами, пропоную- чи процесуальне тлумачення того, як іноземне судове рішення може бути інтерналізоване в національній реальності Верховного Суду, наголошуючи на можливості покрокового підходу до контекстуалізації конституційних приписів, вставлених у різні контексти, переважно з використанням порівняння як інтер- претаційного методу. У цьому контексті робота є результатом рефлексивної організації обміну впливами між конституційними суддями, які відіграють важливу роль у співпраці раціоналізації та контролю влади з обміном горизонтальним досвідом, враховуючи, що поширення юридичних угод між конституційними судами є інструментами, здатними зменшити межі дискреційних повноважень перекладача та захистити фундаментальні права, які є вразливими через рівень вкорінення парадоксів та їх глобальної проекції в конституційній юрисдикції.
Посилання
Auby, J.-B. (2010). L’influence du droit europeen sur les concepts du droit public fran^ais, Paris, Dalloz, p. 195-213. [in French]
Barberis, M. (2015). Le neoconstitutionnalisme existe-t-il?, Revus, no 25, p. 101-124. [in French]
Bellamy, R. (2007). Political Constitutionalism. A Republican Defence of the Constitutionality of Democracy, Cambridge, Cambridge University Press,.
Bickel, A. (1986). The Least Dangerous Branch. The Supreme Court at the Bar of Politics (1963), Yale University Press, p. 16.
Bonilla Haideer, M. (2016). Dialogo Judicial Interamericano: entre constitucionalidad y convencionalidad. Ed. Ediciones Nueva Juridica, Bogota Colombia. [in Portugal]
Bonilla Maldonado, D. (dir.). (2013). Constitutionalism of the Global South. The Activist Tribunals of India, South Africa, and Colombia, Cambridge, Cambridge University Press.
Carpentier, M. (2019). Une modelisation alternative des systemes de justice constitutionnelle: enjeux et difficultes». Revue franqaise de droit constitutionnel, vol. 120, no 4, p. 843-864. [in French]
Champeil-Desplats, V. (2012). La theorie generale de l’Etat est aussi une theorie des libertes fondamentales, Jus Politicum, no 8, p. 14. [in French]
Cour supreme des Etats-Unis, Brown v. Allen, 1953, p. 540 (opinion concurrente). [in French]
Cour supreme du Canada, P.G. (Que.) (1984). Quebec Protestant School Boards,, 2 R.C.S 66. [in French]
Cour supreme du Canada, Renvoi relatif a la secession du Quebec, 1998, 2 R.C.S 217. [in French]
Dawson, M. (2013). Constitutional Dialogue between Courts and Legislatures in the European Union: Prospects and Limits. European Public Law, vol. 19, no 2, p. 369-396.
Dworkin, R. (1995). Taking Rights Seriously (1977), Prendre les droits au serieux, Paris, PUF, trad. M.-J. Rossignol et F. Limare,.
Favoreu, L. (1994). La legitimite du juge constitutionnel, Revue internationale de droit compare, vol. 46, no 2, Avril-juin, p. 578. [in French]
Ferrer Mac, G. E., Herrera, Garcia A. (2013) Dialogo Jurisprudential en Derechos Humanos entre Tribunales Constitucionales y Cortes Internationales. In Memoriam Jorge Carpizo, generador incansable de dialogos. Ed. Tirant Lo Blanch, Valencia,. [in Portugal]
Ginsburg, T., Versteeg, M. (2014). Why Do Countries Adopt Constitutional Review? Journal of Law, Economics and Organization, vol. 30, no 3, p. 587-622.
Habermas, J. (1997). Droit et democratie. Entre faits et normes, Paris, Gallimard, trad. C. Bouchindhomme et R. Rochlitz. [in French]
Hirschl, R. (2004). Towards Juristocracy: The Origins and Consequences of the New Constitutionalism, Harvard University Press, p. 12.
Hogg, P. W., Bushel A., The Charter Dialogue between Courts and Legislatures (Or Perhaps the Charter of Rights Isn’t Such a Bad Thing after All. 92 p.
Kelsen, H. (1928). La garantie juridictionnelle de la Constitution (La Justice constitutionnelle), Revue du droit public, p. 197-257. [in French]
Kelsen, H. (1962). Theorie pure du droit (1960), trad. C. Eisenmann, Dalloz, 1962. [in French]
L’Heureuex -Dube, C. (2001). The International Judicial Dialogue: When Domestic Constitutional Courts Join the Conversation. En Harvard Law Journal, p. 2049.
Lambert, E. (2005). Le gouvernement des juges et la lutte contre la legislation sociale aux Etats- Unis. L’experience americaine du controle judiciaire de la constitutionnalite des lois (1921), reed. Paris, Dalloz. [in French]
Magnon, X. (2016). L’expression de dialogue des juges peut-elle avoir un sens utile pour connaitre ce qu’elle est censee decrire?, Annuaire international des droits de l’homme, vol. 9, p. 23-35. [in French]
Morton, F. L. (1999). Dialogue or monologue?, Policy Options, Avri, p. 19-26.
Morton. F. L. (1987). The political impact of the Canadian Charter of Rights and Freedoms. Canadian Journal of Political Science, vol. 20, p. 30-55.
Pegoraro, L. Trasplantes, injertos, dialogos, jurisprudencia y doctrina frente a los retos del Derecho comparado, p. 34-80. [in Portugal]
Petter, A. (2007). Taking Dialogue Theory Much too Seriously (or Perhaps Charter Dialogue Isn’t Such a Good Thing after all), Osgoode Hall Law Journal, vol. 45. p. 147-168.
Petter, A. (2003). Twenty Years of Charter Justification: From Liberal Legalism to Dubious Dialogu. University of New Brunswick Law Journal, vol. 52, p. 152-187.
Roman, D. (2012). La justiciabilite des droits sociaux ou les enjeux de l’edification d’un Etat de droit social, La Revue des droits de l’homme, no 1. [in French]
Rousseau, D. (1995), La democratie continue, Paris, LGDJ. [in French]
Scaffardi, L. (2011). Parlamenti in dialogo. L’uso della comparazione nella funzione legislativa. Ed. Jovene, Napoli. [in Portugal]
Slaughter, A.-M. (2003). A Global Community of Courts, Harvard International Law Journal, vol. 44, no 1, p. 192-204.
Troper, M., Champeil-Desplats, V., Grzegorczyk, C. (2005), Theorie des contraintes juridiques, Paris, LGDJ. [in French]
Tushnet, M. (2009). Dialogic judicial review. Arkansas Law Review, vol. 61, p. 209
Tusseau, G. (2012). Le gouvernement [contraint] des juges. Les juges constitutionnels face au pouvoir de replique des autres acteurs juridiques - ou l’art partage de ne pas pouvoir avoir toujours raison, Droits, no 55, p. 41-84. [in French]
Vedel, G. (1988). Le Conseil constitutionnel, gardien du droit positif ou defenseur de la transcendance des droits de l’homme, Pouvoirs, no 45, p. 149-159. [in French]
Vedel, G. (1992). Schengen et Maastricht (A propos de la decision no 91-294 DC du Conseil constitutional du 25 juillet 1991), Revue frangaise de Droit administratif, vol. 8, p. 180. [in French]
Vergottini, G. (2013). Diritto costituzionale comparato. Ed. CEDAM, p. 52. [in Italian]
Young, A. (2017). Democratic Dialogue and the Constitution, Oxford, Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Андрій Ватаманюк
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
